Еволюція надії в римській риториці та поезії

Вступ

Надія, або spes латиною, відіграє значну роль у римській літературі та філософії. Від елегійних промов Цицерона до натхненної поезії Віргілія та стоїчних роздумів Сенеки, надія зображена в різноманітних формах, що відображають культурні та інтелектуальні складнощі того часу. У цій статті досліджується, як різні римські автори підходять до теми надії, висвітлюючи її нюанси та філософські наслідки.

# Надія в промовах і поезіїУ творі *Pro C. Rabirio Postumo (54/53 р. до н.е.)* Цицерон згадує про *spes posteritatis* (надію на нащадків), концепцію, що виходить за рамки простого прогнозу чи розпливчастого очікування, представляючи переконливі докази безсмертя (Раб. Пост. 29). У *Somnium Scipionis* він обіцяє тим, хто віддав себе добробуту держави, місце в небі, де вони зможуть насолоджуватися вічним щастям (Республіка 6, 13). Навіть у цьому контексті Цицерон використовує термін *certum esse* (бути певним) замість *spes*, обґрунтовуючи свою впевненість посиланням на Бога, верховного правителя всесвіту та охоронця політичного порядку (Республіка 6, 13. Див. Тускуланські 1, 13. Лактанцій, *Інституції божественні* 1, 15. Макробій, *Сон Скіпіона* 1, 8, 1).> “Насправді, там ми вчимося основ життя, і не лише отримуємо шлях до радісного життя, але й спокійнішу надію на смерть.” (*Закони* 2, 36)## Четверта елегія Вергілія: пісня надіїЧетверта елегія Вергілія, часто названа “Піснею надії”, була написана для святкування миру між Октавіаном і Антонієм (41-40 р. до н.е.). Незважаючи на релігійні посилання, поема спрямована на прославлення земного майбутнього з вічним Римом (Екл. 4, 4). У *Енеїді* Вергілій використовує *spes* частіше. Надія на “безсмертну імперію” (*Aeneida* 1, 279) та подорожі Енея, сповнені надії та страху, ілюструють це (Аенеїда 1, 31, 1, 218, 2, 162, 2, 354). У Енеїді та Асканія, особливо коли Асканій описується як “друга надія великої Риму” (*magnae spes altera Romae*), *spes* стає символом довіри до славного майбутнього римської цивілізації.## Філософський погляд на надію у Вергілію, Горації та СенціліаВергілій використовує *spes* не лише як “очікування з впевненістю”, але й як певність, що виключає сумнів (Аенеїда 4, 54). Він також застосовує її до зброї (Аенеїда 1, 451. 2, 162. 2, 675-678) та навіть до божественного, хоча обмеженого земними питаннями (Аенеїда 4, 382. 10, 627).За стоїчним ідеалом спокою, Горацій стверджував, що через короткочасність життя великі очікування не мають сенсу (*Оди* 1, 4, 15). Замість цього він радив сприймати кожен день так, ніби це останній (Оди 1, 4, 15. *Письма* 1, 4, 12). Очікувати на безсмертя було б менш прийнятним у його погляді (Оди 4, 7, 7. 1, 11, 6), відображаючи його скептицизм щодо астрології.## Сенціліа та філософія присутностіСенціліа розробив філософію життя, засновану на ідеї, що філософія є єдиною дорогою до блаженства. Він вважав, що для захисту душі від коливань між страхом і надією важливо уникати непотрібних турбот про майбутнє (*Письма до Люцилія* 5, 6-9. 6, 2. *Короткі життя* 10, 15, 5. *Спокійна старість* 9, 2, 7. 9, 10, 5). Він визначав надію як “очікування невизначеного добра” (*Spes enim incerti boni nomen est*, *Письма до Люцилія* 10, 2).Хоча його філософія була глибоко зосереджена на теперішньому моменті, Сенціліа сподівався, що люди не лише молилися до Бога з хоробрістю, але й відповідали на прохання допомоги інших (*Письма до Люцилія* 10, 4. 48, 7). Він заспокоював тих, хто страждає, описуючи смерть як природну (*До Марція* 7, 11/11, 5. 17, 1. 20, 1), що призводить до “великого та вічного миру” (*magna et aeterna pax*), де немає страху бідності, турботи про багатство, ненаситних бажань чи заздрості (*До Марція* 19, 6. 24, 5. 26, 7).Однак Сенціліа уникав використання слова *spes* при згадці про прагнення до вічності, оскільки вважав, що цей термін натякає на надто невизначену очікування, несумісну з його ідеалом філософської самодостатності та спокою.## Рекомендована література: – *Spe Salvi* (Бенедикт XVI), енцикліка про християнську надію. – Дослідіть *Маріологію*, *Теологію Марії*, *З’явлення Марії* та *Пост-магістратуру з мариології*.

Інститут Locus Mariologicus — це світова академічна ланка в галузі мариології. Дізнайтеся про наші ресурси, присвячені теології Марії, маріанським явищам та магістратурі з мариології.

Щоб глибше вивчити теологію надії Марії, зверніться до Енцикліки Redemptoris Mater Папи Івана Павла II.