Еволюція надії в римській риториці та поезії

Автор: Prof. Dr. Daniel C. Afonso · Оновлено 9 жовтня 2026

Вступ

Надія, або spes латиною, відіграє значну роль у римській літературі та філософії. Від елегійних промов Цицерона до натхненної поезії Віргілія та стоїчних роздумів Сенеки, надія зображена в різноманітних формах, що відображають культурні та інтелектуальні складнощі того часу. У цій статті досліджується, як різні римські автори підходять до теми надії, висвітлюючи її нюанси та філософські наслідки.

Надія в промовах і поезії

У творі Pro C. Rabirio Postumo (54/53 р. до н.е.) Цицерон згадує про spes posteritatis (надію на нащадків), концепцію, що виходить за рамки простого прогнозу чи розпливчастого очікування, представляючи переконливі докази безсмертя (Раб. Пост. 29). У Somnium Scipionis він обіцяє тим, хто віддав себе добробуту держави, місце в небі, де вони зможуть насолоджуватися вічним щастям (Республіка 6, 13). Навіть у цьому контексті Цицерон використовує термін certum esse (бути певним) замість spes, обґрунтовуючи свою впевненість посиланням на Бога, верховного правителя всесвіту та охоронця політичного порядку (Республіка 6, 13. Див. Тускуланські 1, 13. Лактанцій, Інституції божественні 1, 15. Макробій, Сон Скіпіона 1, 8, 1).

“Насправді, там ми вчимося основ життя, і не лише отримуємо шлях до радісного життя, але й спокійнішу надію на смерть.” (Закони 2, 36)

Четверта елегія Вергілія: пісня надії

Четверта елегія Вергілія, часто названа “Піснею надії”, була написана для святкування миру між Октавіаном і Антонієм (41-40 р. до н.е.). Незважаючи на релігійні посилання, поема спрямована на прославлення земного майбутнього з вічним Римом (Екл. 4, 4). У Енеїді Вергілій використовує spes частіше. Надія на “безсмертну імперію” (Aeneida 1, 279) та подорожі Енея, сповнені надії та страху, ілюструють це (Аенеїда 1, 31, 1, 218, 2, 162, 2, 354). У Енеїді та Асканія, особливо коли Асканій описується як “друга надія великої Риму” (magnae spes altera Romae), spes стає символом довіри до славного майбутнього римської цивілізації.

Філософський погляд на надію у Вергілію, Горації та Сенціліа

Вергілій використовує spes не лише як “очікування з впевненістю”, але й як певність, що виключає сумнів (Аенеїда 4, 54). Він також застосовує її до зброї (Аенеїда 1, 451. 2, 162. 2, 675-678) та навіть до божественного, хоча обмеженого земними питаннями (Аенеїда 4, 382. 10, 627).

За стоїчним ідеалом спокою, Горацій стверджував, що через короткочасність життя великі очікування не мають сенсу (Оди 1, 4, 15). Замість цього він радив сприймати кожен день так, ніби це останній (Оди 1, 4, 15. Письма 1, 4, 12). Очікувати на безсмертя було б менш прийнятним у його погляді (Оди 4, 7, 7. 1, 11, 6), відображаючи його скептицизм щодо астрології.

Сенціліа та філософія присутності

Сенціліа розробив філософію життя, засновану на ідеї, що філософія є єдиною дорогою до блаженства. Він вважав, що для захисту душі від коливань між страхом і надією важливо уникати непотрібних турбот про майбутнє (Письма до Люцилія 5, 6-9. 6, 2. Короткі життя 10, 15, 5. Спокійна старість 9, 2, 7. 9, 10, 5). Він визначав надію як “очікування невизначеного добра” (Spes enim incerti boni nomen est, Письма до Люцилія 10, 2).

Хоча його філософія була глибоко зосереджена на теперішньому моменті, Сенціліа сподівався, що люди не лише молилися до Бога з хоробрістю, але й відповідали на прохання допомоги інших (Письма до Люцилія 10, 4. 48, 7). Він заспокоював тих, хто страждає, описуючи смерть як природну (До Марція 7, 11/11, 5. 17, 1. 20, 1), що призводить до “великого та вічного миру” (magna et aeterna pax), де немає страху бідності, турботи про багатство, ненаситних бажань чи заздрості (До Марція 19, 6. 24, 5. 26, 7).

Однак Сенціліа уникав використання слова spes при згадці про прагнення до вічності, оскільки вважав, що цей термін натякає на надто невизначену очікування, несумісну з його ідеалом філософської самодостатності та спокою.

Рекомендована література:

• Spe Salvi (Бенедикт XVI), енцикліка про християнську надію.
• Дослідіть Маріологію, Теологію Марії, З’явлення Марії та Пост-спеціалізацію з маріології.

Інститут Locus Mariologicus — це світова академічна ланка в галузі мариології. Дізнайтеся про наші ресурси, присвячені теології Марії, маріанським явищам та магістратурі з мариології.

Щоб глибше вивчити теологію надії Марії, зверніться до Енцикліки Redemptoris Mater Папи Івана Павла II.