Надія в Старому Завіті та передхристиянському юдаїзмі: джерела
Надія у союзах Старого Заповіту: божественні обіцянки, ідентичність Ізраїлю та віра до Християнства
Надія — це складне поняття, яке пронизує різні релігійні та філософські традиції. У контексті Старого Заповіту та передхристиянського юдаїзму надія не є лише розпливчастою очікуванням, а глибоко вкорінена в божественних обіцянках, союзах та історичних розповідях, які сформували віру та ідентичність народу Ізраїлю. У цій статті досліджуються терміни та концепції, пов’язані з надією в Біблії, і демонструється, як ці слова відображають міцну віру в обіцянки Бога.Терміни надії в єврейській та грецькій мовах: відповідності в біблійних текстах
Грецькі терміни, пов’язані з надією, терпінням та довірою в Новому Заповіті (ἔλπίς, ὑπομονή, προσδοκία, πίστις), мають відповідники в наступній біблійній єврейській термінології:– קָוָה (qawāh): розтягнутися, очікувати (за C. Westermann, *TheolHdWbAT 2, 619-629*) – יָחַל (yaḥāl): чекати, наполегливо прагнути (за порівнянням з Barth, *ThWbAT 3, 603-610*) – חָכָה (ḥākāh): очікувати, мати терпіння (за *ibid.* 2, 915-920) – בָּטַח (bāṭaḥ): відчувати себе в безпеці, бути спокійним (за A. Jepsen, *ThWbAT 1, 608-615*) – אָמַן (‘āmān): довіряти, твердо вірити (за *A. Jepsen, ThWbAT 1, 313-348*) – חָסָה (ḥāsāh): шукати притулку (за J. Gamberoni, *ThWbAT 3, 71-83*)Ці корені широко використовуються в Псалмах та пророчих текстах, які наслідують стилістику Псалмів, як у пасажах, що поєднують численні вирази впевненості та надії (Псалом 27 [26], 13-14; Псалом 62 [61], 6-9; Псалом 130 [129], 5-7; Повість про сумні співи 3, 19-30).
Традиції явіста та елоїста від періоду явістського до постсаломонівського в Юді та частково інтегровані традиції елоїста з північного царства: надія в історичних розповідях Біблії Єврейської
У перших історичних книгах Біблії Єврейської рідко зустрічається термінологія, пов’язана з надією та довірою. Однак розповіді, включені в ці тексти, часто вказують на божественні благословення, обітниці та союзи, що відображають очікування майбутнього та впевненість у силі вірного Бога.
Ця особливість яскраво проявляється в традиціях, зібраних явістом у постсаломонівський період в Юді, та частково інтегрованих традиціях елоїста з північного царства. До них належать:
- Буття 8, 21: Обітниця полегшення тягаря гріха на землі, порівнянна з Буттям 3, 17 та Буттям 5, 29
- Буття 12, 2: Обітниця нащадків і великого імені для Авраама
- Буття 28, 10-28: Обітниця землі, нащадків і постійного захисту для Якова
- Нумери 23, 4-25: Пророцтва Балана
- Вихід 3, 13-14: Відкриття імені Бога та обітниця вічної вірності
Під час вигнання священикська традиція використала ці давні традиції благословень, переосмисливши їх як всеосяжну історію від створення до початку поклоніння в Чотиридневному. Такий підхід підкреслював надію на божественні обітниці та вказував на майбутнє відновлення після вигнання (Буття 2, 3. Вихід 31, 16-17. Буття 9, 1-19. Буття 17. Вихід 6, 2-8).
Історіографія деутерономістична, що охоплює період від Мойсея до вигнання, прийняла пророчий підхід до розповіді про стосунки Ізраїлю з Божим Словом. Демонструючи, як Бог завжди виконує своє слово, вона пропонує перспективу спасіння чи прокляття залежно від відповіді народу (Нумери 7, 7-11. 2 Самуїла 7, 1-17).
З іншого боку, хроніст інтерпретував цю історичну перспективу, відновлюючи віру в божественні обітниці та зміцнюючи надію спільноти після вигнання (1 Хронік 17, 14. 28, 9-10).
Рекомендована література: Spe Salvi (Бенедикт XVI), енцикліка про християнську надію.
Глибше занурення в тему: досліджуйте мариологію, теологію Марії, апарації Марії та післядипломну освіту з мариології.
Від союзів Авраама до відновлення після вигнання: надія як довіра до Божої вірності
Надія в Старому Завіті та передхристиянському юдаїзмі зображується як глибока довіра до обіцянок та вірності Бога. Від союзів Авраама до реформ після вигнання, надія тісно пов’язана з очікуванням майбутніх благословень та відновлення. Таке бачення надії не лише зміцнює віру, але й направляє етичну та спільнотну поведінку народу Ізраїлю, відображаючи складність та глибину релігійних традицій, що формували юдейську духовність.
Інститут Locus Mariologicus — світова академічна ланка з мариології. Ознайомтеся з нашими ресурсами з теології Марії, апарацій Марії та післядипломної освіти з мариології.
Для поглиблення теології надії Марії зверніться до Енцикліки Redemptoris Mater Папи Івана Павла II.
Responses