Марія, жінка Євхаристії

Марія є, безсумнівно, виховницею народу Божого, головним чином тому, що виховала Ісуса в традиціях свого народу і стала першим дзеркалом, через яке Він навчився розглядати світ. Будучи у контакті з Христом у громадському житті, Мати стає учницею й на Голготі оголошується матір’ю улюбленого учня і всіх вірних, яких він представляє. Її місія тепер полягає в співпраці з любов’ю матері (матеріальною посередництвом) у Христі й Дусі для слави Отця у відродженні та формуванні вірних (Lumen Gentium 63).

Отже, Марія веде нас і вводить у таємниці віри, особливо в таємницю Євхаристії. Як зазначає Святійший Отець Іван Павло II в енцикліці “Ecclesia de Eucharistia” (17 квітня 2003 року), Євхаристія є справжнім “mysterium fidei”, таємницею, яка панує над нашими думками і може бути прийнята лише у вірі (п. 15). Марія є “опорою й провідницею віри в mysterium fidei” (п. 53).

Отже, підем до школи Марії, яка пропонує нам, як справжня вчителька, передусім свідчення свого життя, повністю віддаючись Ісусові та дару Евхаристії, наскільки її називають «жінкою Евхаристії» (Ecclesia de Eucharistia 53). Мати Ісуса присутня в різних аспектах таємниці евхаристичної: Вечеря Господня, жертва викупна, реальна і спасительна присутність, спілкування любові. А нарешті, Благодатна Діва молитовниця веде нас до життєвих наслідків таємниці: святкувати, шанувати й жити Евхаристію.

Усе це базується на двох зливаючих подарунках Матері та Сина: «Робите». Марія на весіллі в Кані вимовляє останнє слово, зафіксоване Євангеліями, даючи наказ: «Робите те, що вам скаже Ісус» (Io 2,5). Так само Ісус у ніч перед Своїми стражданнями говорить християнській громаді, очолюваній апостолами: «Робите це на мою пам’ять» (Lc 22,19).

З цим підходами воля Марії повністю зосереджена на Христі. А воля її Сина відкривається спрямованою на те, щоб вести вірних у святкуванні Євхаристії — пам’яті про його смерть і воскресіння. Ідеал, якого слід досягти, полягає в тому, щоб жити Марією, тобто ідентифікувати себе з нею, будучи типом і зразком Церкви у святкуванні божественних таїнств, поки ми поступово не ідентифікуємо себе з нею. Тоді ми станемо, в певному сенсі, сакраментом Марії в Церкві, у тому сенсі, що наше життя буде знаком, який містить і відкриває глибокі духовні ставлення її існування. І, нарешті, але не менш важливо, основна відсилання до Христа та його сакраменту вищої якості: Євхаристії.

Este pensamento é ilustrado por uma bela página de Chiara Lubich (1920-2008), que constitui um testemunho claro:

Один день я увійшов до Церкви і, з серцем, наповненим довірою, запитав: «Чому ти захотів залишитися на землі, у всіх куточках землі, в солодкій Євхаристії, і не знайшов, Ти, що є Богом, способу привести нам і залишити також Марію, Матір усіх нас, які пілігримуємо?»

У тиші він здавалося відповів: «Не приніс тому, що хочу бачити її в тобі знову. Хоч ти не безплідна, моя любов вас удівичить, і ви розкриєте руки й серця матерів людству, яке, як і тоді, співає про свого Бога та Його Матір. Тепер заспокої свої болі, рани, витрий сльози. Спіймай літанії й спробуй відобразитися в них».

У цінній літературній формі цей уривок представляє вимогливу програму ідентифікації з Марією, щоб жити її так «так» любові до Бога і продовжувати її нежність материнства, яка народжує Христа в тих, хто вірить. Наше серце буде прагнути до солодкої Євхаристії й завжди обертатися навколо цього таємниці віри.

A Eucaristia e o Magistério de Maria

Тільки глибоко зрозумілої, коханої та прожитої Євхаристії можна очікувати тієї єдності у правді та любові, якої бажав Христос і яка проповідувалася Другом Ватиканським (Святий Іван Павло II, 1982). Ці слова Папи попереджають, що церковна спільнота щоденно будується навколо Євхаристії — великого таїнства, яке слід святкувати, жити та споглядати.

Щоб упізнати Ісуса в Євхаристії, живучому і єднуючому центрі життя Церкви, Св. Ян Павло II видає енцикліку Ecclesia de Eucharistia (17 квітня 2003) та на завершення року Розарію оголошує Рік Євхаристії, вказуючи з Апостольським Листом Mane nobiscum Domine (7 жовтня 2004) деякі перспективи, які можуть допомогти всім звернутися до освітлених і плодотворних ставлень.

Для досягнення цього мети Церква знаходить у Марії, Матері Ісуса, дивовижний приклад і цінну допомогу. Насправді, якщо ми хочемо відновити в усій своїй багатстві глибоку відношення, яке з’єднує Церкву та Євхаристію, ми не можемо забути Марію, Матір і зразок Церкви. Марія може вести нас до цього Найсвятішого Таїнства, тому що має з ним глибоку відношення (Ecclesia de Eucharistia 53).

Для поглиблення роздумів про Марію та Євхаристію ми рекомендуємо прочитати апостольську екзортацію «Marialis Cultus» Павла VI.