Папа Павло VI, Маріаліс культус (1974): оригінальний латинський текст вступу

Ексортативна апостольська булла Маріаліс культус (2 лютого 1974) блаженного Павла VI є найважливішим документом постконцильного магістрату щодо поклоніння Діві Марії. Існує вже стаття про цей документ тут, ця стаття доповнює попередню, надаючи уривки з латинського тексту вступу, звірені з офіційним латинським текстом на vatican.va, разом з українським перекладом, виконаним за офіційним текстом.

Латинський текст – н. 13: вступ

Маріаліс культус ut incrementis ditaretur, ex quo ad Petri cathedram sumus evecti, continenter dedimus operam; non solum scilicet Nobis in animo fuit sensum Ecclesiae circa hanc rem et internum quendam impulsum, quo permovemur, exprimere, sed ad hoc adducti sumus etiam propterea quod haec pietatis forma, quemadmodum notum est, pars eximia efficitur sacri cultus illius, in quo fastigium sapientiae et culmen religionis quasi in unum confluunt, et qui idcirco officium est praecipuum Populi Dei.

Український переклад – н. 13

З тієї хвилини, коли нас було покликано на Престол Петра, ми невпинно прагнули посилювати шану до Пресвятої Діви Марії, не лише з наміру висловити почуття Церкви та наші власні схильності, а й тому, що ця шана, як відомо, становить дуже благородну частину всього священного богослужіння, в якому поєднуються найвищі вияви мудрості та релігії, і яке тому є першорядним завданням Божого Народу.

Латинський текст – н. 14: літургійна реформа

Hoc quidem officium prae oculis habentes, semper fovimus et proveximus magnum illud opus instaurationis liturgicae, a Concilio Oecumenico Vaticano Secundo susceptum, neque, procul dubio, sine peculiari divinae Providentiae consilio evenit, ut primum eiusdem universalis Synodi documentum, quod Nos una cum venerabilibus Patribus approbavimus cuique in Spiritu Sancto subscripsimus, Constitutio esset a verbis Sacrosanctum Concilium incipiens, quippe cui propositum esset Liturgiam instaurare et augere, atque fidelium participationem in divinis mysteriis magis frugiferam reddere.

Український переклад – н. 14

Саме з огляду на це завдання ми завжди підтримували й заохочували велике діло літургійної реформи, започаткованої Другим Ватиканським Вселенським Собором. І не без особливого задуму Божого Провидіння першим документом Собору, який ми разом із вельмишановними Отцями схвалили й підписали «в Дусі Святому», стала Конституція Sacrosanctum Concilium. Її метою було саме відновити та піднести літургію й зробити плідною участь вірних у святих таїнствах.

16. Програма маріології документу “Marialis Cultus”

Латинською: Itaque in nonnullis quaestionibus libet immorari, quae ad necessitudinem inter sacram Liturgiam et cultum Dei Genetricis spectant (I); considerationes et normas directorias proponere aptas ad legitimum eiusdem cultus progressum fovendum (II); quaedam denique cogitata subicere pertinentia ad recitationem Sacratissimi Rosarii alacriter et magis conscie instaurandam, de cuius usu Decessores Nostri instanter monuerunt, quodque apud populum christianum magnopere invaluit.

Українською: Тому ми хочемо зупинитися на низці питань, що стосуються зв’язку між священною літургією та шаною до Пресвятої Діви Марії (I), запропонувати міркування й настанови, придатні для сприяння розвитку цієї шани (II), і нарешті висловити кілька думок, покликаних заохотити до живішого й свідомішого відновлення молитви Розарію, яку наші попередники так наполегливо рекомендували і яка так поширена серед християнського народу (III).

Структура документу “Marialis Cultus”

Апостольське послання організовано на три великі частини:

• Частина I (nn. 1-23): Маріанський культ у оновленій Літургії, Марія в літургичному календарі, у Літургійному Зборі, у літургічному році

• Частина II (nn. 24-39): Оновлення маріанського культу, чотири напрямки: тринітарний, христологічний, пнематологічний, екуменічний; чотири характеристики: біблійна, літургійна, екуменічна, антропологічна

• Частина III (nn. 40-55): Пійні вправи на честь Марії, теологічне дослідження Ангела Господнього та Розарію

Марія як Матір Церкви – н. 17

Латинською: Etenim Ecclesia horum temporum, de mysterio Christi atque de sua ipsius natura recogitans, eandem Mulierem invenit, et in prioris veluti fonte et in alterius consummatione, Virginem scilicet Mariam, quippe quae esset Mater Christi et Mater Ecclesiae.

Українською: Роздум сучасної Церкви над таємницею Христа та над власною природою привів її до того, щоб віднайти при коренях першого й як вінець другої ту саму постать жінки: Діву Марію, Матір Христа й Матір Церкви.

Ця частина безпосередньо посилається на послання Павла VI “Mater Ecclesiae” (21 листопада 1964) про зв’язок між цими двома важливими маріанськими подіями в понтифікаті.

Значення для сучасної маріологічної літургії

Документ “Marialis Cultus” є теологічною основою:

• Оновленого маріанського календаря після Другого Ватиканського Собору

• Свята “Мати Церкви” (вівторок після П’ятидесятниці, започатковане Франциском у 2018 році)

• Перегляду месових свят, присвячених Марії

• Збірки мес “Collectio Missarum de Beata Maria Virgine” (1986), 46 месових свят, присвячених Марії

• Директиви про популярну пію практику та літургію (2002)

• Розарія Діви Марії (Йоан Павло II, 2002)

Додаткове читання

Маріологічне поклоніння (оригінальний пост) | Оголошення Матері Церкви, 1964 | Сакраментум Конциліум | Лумен Жентіум, глава VIII | Розарій Діви Марії